LearnAi

Claude навчає Claude: що показав експеримент Anthropic

Anthropic показала цикл, у якому Claude готує й оцінює дані для наступної версії Claude. Розбираємо механіку, межі результату й чек-лист перевірки таких новин.

Редакція LearnAi16 хв читання

Anthropic показала робочий цикл, у якому Claude сам шукає методи, генерує навчальні дані, оцінює результат і донавчає іншу версію Claude. Людина ставить задачу й задає критерій успіху, але всередині циклу її немає. Це самонавчання у вузькому сенсі: модель покращує модель за метрикою, яку заздалегідь написали люди.

Заголовки про цей результат звучать гучніше за сам результат. Тому далі — механіка: як влаштований цикл, звідки беруться цифри порівняння з людьми, де лишається людський контроль і які питання досі відкриті.

Лабораторія зібрала автоматизованого дослідника на базі Claude: він читає публікації, пропонує метод, генерує навчальні дані, донавчає цільову модель і сам проганяє тести безпеки. На наборі задач з вирівнювання його рішення закривали більшу частку проблеми, ніж рішення запрошених людей, які працювали обмежений час і без права на другу спробу. Головна умова результату: люди наперед вирішили, що вимірювати й що вважати успіхом, тому система оптимізує саме цю метрику. Швидша розробка при цьому не означає дешевший запуск моделі для користувача.

Короткий словник

  • Вирівнювання (alignment) — налаштування моделі так, щоб її поведінка збігалася з тим, чого від неї хочуть люди.
  • Reward hacking — ситуація, коли модель знаходить дірку в правилах оцінювання й отримує високий бал без реального розв'язання задачі.
  • Інференс — запуск уже навченої моделі на запит користувача, тобто та робота, за яку платять під час звичайного використання.
  • Бенчмарк — стандартний набір задач з готовими відповідями, на якому моделі порівнюють між собою.
  • Агент — модель, якій дали інструменти й право самостійно виконувати кроки: запускати код і робити запити.

Що сталося: Claude згенерував і оцінив дані для наступної версії Claude

Лабораторія зібрала систему, яку назвала автоматизованим дослідником вирівнювання. На вхід вона отримує конкретну проблему поведінки моделі: наприклад, схильність підлаштовуватися під думку співрозмовника. Далі система працює сама: шукає в публікаціях придатні методи, формулює гіпотезу, генерує навчальні дані, донавчає цільову модель і проганяє тести безпеки та загальних здібностей. Якщо результат гірший, гіпотезу відкидають; якщо кращий, пробують сусідні варіанти.

Один прогін навчання короткий, тому перебирати варіанти можна швидко, як у звичайному пошуку по великому простору рішень.

Цикл автоматизованого дослідника: людина ставить задачу й критерій, модель генерує дані, навчає і перевіряє

  1. Людина: правила, бенчмарк, аудит логів, реліз
  2. Базова версія Claude
  3. Модель сама генерує задачі та відповіді
  4. Модель-оцінювач виставляє оцінку
  5. Приклад пройшов фільтр якості?
  1. Приклад пройшов фільтр якості?
  2. такНабір навчальних даних
  3. Донавчання нової версії моделі
  4. Заміри на наборі задач
  5. Базова версія Claude
  1. Приклад пройшов фільтр якості?
  2. ніПриклад відкидають

Чи це справді самонавчання, чи гучна назва звичного етапу

Самонавчанням тут називають конкретну річ: модель готує навчальний матеріал для іншої моделі й сама вирішує, який матеріал лишити. Автономної еволюції в цьому немає. Проблему, набір моделей, дані для перевірки й визначення успіху задають люди, і сама лабораторія це проговорює у звіті.

Якщо під самоеволюцією розуміти систему, яка сама вирішує, що саме в собі покращувати, експеримент до цієї межі не дійшов. Він дійшов до іншої: усередині заданих людиною рамок модель проходить повний дослідницький цикл без зупинок на людське погодження.

Чим цикл відрізняється від ручної підготовки датасетів

Ручна підготовка виглядає так: команда описує бажану поведінку, збирає або пише приклади, віддає їх на розмітку, донавчає модель і дивиться на метрики. Кожен крок упирається в людей, тому одна ітерація тягнеться тижнями.

В автоматизованому варіанті ті самі кроки робить модель, і вузьким місцем стає обчислювальний ресурс. Через це головна зміна кількісна: за той самий календарний час система встигає перевірити набагато більше гіпотез. Показово й інше: навчальні набори в експерименті були маленькі й складалися здебільшого з простих шаблонів та відкритих даних.

Хронологія експерименту: від запуску до публікації результатів

Скільки поколінь моделі пройшло через цикл

Спершу автоматизований дослідник правив невеликі відкриті моделі. Це був безпечний полігон: помилка нічого не ламала, а прогін коштував мало часу.

Потім лабораторія підняла складність. Слабша модель сімейства Claude готувала метод і дані для ранньої версії сильнішої моделі того самого сімейства, яка ще не пройшла повного виробничого навчання безпеки. За кілька діб роботи вона перебрала багато варіантів рішення й знайшла метод, результат якого наблизився до того, що дає повний виробничий процес вирівнювання на тій самій метриці. Частину переможних методів потім перевірили на закритому наборі задач, якого модель не бачила.

У якому форматі лабораторія показала дані

Результат вийшов як публічний дослідницький звіт від самої лабораторії. Це важлива деталь для оцінки: звіт не проходив зовнішнього рецензування, а сирі журнали прогонів у відкритому доступі не лежать.

Перевірити висновок стороння людина поки що може лише на рівні опису методу й наведених у звіті прикладів.

Звідки взялася вартість години роботи моделі

Цифра вартості години роботи моделі в таких публікаціях не є тарифом і не є рахунком за проєкт. Це похідний розрахунок. Беруть кількість токенів, які автоматизований дослідник спалив на вхід і вихід, множать на ціну за токен і ділять на тривалість прогону. Токен — це шматок тексту завдовжки в кілька символів, за який рахують оплату API.

Як лічильник токенів і ціна за токен перетворюються на умовну вартість години роботи моделі

  1. Витрачені токени за прогін
  2. ціна за мільйон токенівВартість прогону в доларах
  3. Похідна цифра: долари за годину
  4. Порівняння зі ставкою дослідника
  1. Припущення: скільки годин витратила б людина
  2. Похідна цифра: долари за годину

Як добуток токенів на тариф перетворюють на «годину роботи»

  • Лічильник токенів. Система рахує спожиті токени на всіх кроках: пошук методу, генерація даних, оцінювання.
  • Ціна за токен. Береться публічна ціна API для тієї моделі, яка виконувала роль дослідника.
  • Тривалість прогону. Фіксується календарний час, який зайняв повний цикл від гіпотези до перевірки.
  • Ділення. Сумарна вартість токенів ділиться на цей час, і виходить умовна вартість години.

Слабке місце тут третій крок. Автоматизований дослідник працює паралельно в багатьох копіях, тому «година роботи» означає годину календарного часу однієї копії. Скільки людських зусиль ця година заміщає, з такого множення не випливає взагалі ніяк.

Що ця оцінка не враховує: інфраструктура, невдалі прогони, зберігання

У розрахунок входить лише інференс самого дослідника. За кадром лишається донавчання цільових моделей, яке теж їсть обчислення, невдалі прогони, що нічого не дали, зберігання чекпоінтів і згенерованих наборів, а також час інженерів, які зібрали пайплайн і систему оцінювання.

Порівнюйте однорідні величини. Вартість інференсу однієї копії моделі й повна вартість дослідницької програми відрізняються на порядки. Якщо в матеріалі наведена перша величина, а висновок роблять про другу, це вже інтерпретація автора заголовка.

Розрив між версіями: що саме вимірювали і на чому

Метрика, за якою рахували перемогу, називається розривом безпеки. Беруть вихідну модель з проблемою, беруть теоретичну стелю, де проблеми немає, і дивляться, яку частку відстані між ними закрило втручання. Ця частка й перетворюється на відсотки в заголовку.

Який набір задач узяли за основу порівняння

Задачі стосувалися типових збоїв поведінки: обман користувача, підлабузництво, reward hacking, обхід захисних інструкцій, витік приватних даних. Кожну задачу дослідник обробляв окремо й ганяв власний цикл, доки метрика росла.

Частину знайдених методів перевірили поза тренувальним набором: на закритих задачах і на сценаріях багатоходової провокації. Ефект зберігався й тоді, коли метод переносили на модель, помітно більшу за ту, на якій його шукали. Окремою умовою було не зіпсувати загальні здібності, бо модель, яка відмовляється відповідати на все підряд, теж показує чудові результати з безпеки.

Похибка, розмір вибірки й чому одна метрика ще не тренд

Порівняння людей і системи було нерівним, і лабораторія це визнає прямо. Людям дали обмежений час і одну спробу: вони здавали метод, не бачачи результату навчання. Автоматизований дослідник бачив результат кожного прогону й міг доопрацьовувати гіпотезу далі. Виходить порівняння ітеративного пошуку з разовою пропозицією.

Модель обіграла людей у рази, отже, дослідники з безпеки більше не потрібні, а наймати їх немає сенсу.

Система з правом ітерації обіграла людей без права ітерації на вузькій метриці, яку люди самі й склали. Питання про заміну спеціаліста такий дизайн експерименту просто не вимірював.

Година людини-дослідника: чиста ставка, повна вартість найму чи медіана ринку

За цифрою людської години в подібних порівняннях може стояти чиста ставка виконавця, повна вартість його утримання для компанії або медіана ринку за відкритими опитуваннями. Різниця між цими величинами велика, а в заголовок потрапляє одна цифра без пояснення, яка саме.

Що насправді входить у повну вартість спеціаліста

  • Ставка. Те, що людина отримує за годину роботи.
  • Податки й супровід. Обов'язкові платежі, бухгалтерія, юридичне оформлення контракту.
  • Робоче місце. Обладнання, ліцензії, доступ до обчислювальних ресурсів.
  • Непродуктивний час. Наради, онбординг, відпустки, лікарняні: оплачується весь календар, включно з часом поза задачею.

Повна вартість години для компанії виходить помітно вищою за ставку. Коли лабораторія називає, скільки платить запрошеному досліднику за участь в експерименті, це винагорода за конкретну сесію, а модель найму до неї не зводиться.

Скільки коштує година ML-дослідника в Україні

Публічної цифри саме під цю роль в Україні немає, і будь-яке конкретне число тут було б вигадкою. Орієнтир варто шукати у щорічних зарплатних опитуваннях української ІТ-спільноти: там є медіани по грейдах і напрямах, з яких неважко вивести годинну вартість. Другий орієнтир — відкриті вакансії з вилкою.

Обидва джерела показують ставку без урахування повної вартості для роботодавця, тому для чесного порівняння її доводиться домножувати. Якщо ви рахуєте вигоду для власної команди, корисніше дивитися на метрики окупності ШІ-інструментів: зіставлення годинних ставок майже нічого не каже про результат на виході.

Самонавчання, RLAIF, Constitutional AI, дистиляція і self-play: розводимо терміни

Підхід Що це простими словами Чим відрізняється від сусіднього
Самонавчання Модель готує навчальний матеріал для наступної версії моделі Парасолькова назва для цілої родини методів, конкретного алгоритму за нею немає
RLAIF Навчання з підкріпленням, де відповіді оцінює модель замість людини-розмітника Замінює тільки етап оцінювання, решта процесу лишається звичною
Constitutional AI Модель критикує й переписує власні відповіді за письмовим зводом принципів Джерелом правил стає текстовий звід замість прикладів від розмітників
Дистиляція Сильна модель навчає слабшу відтворювати свою поведінку Знання передаються від більшої моделі до меншої
Self-play Модель грає сама проти себе й вчиться на результатах партій Працює там, де є чіткий переможець ходу або партії

Чим ці підходи відрізняються один від одного

Спільне в них одне: людська розмітка десь замінена машинною. Далі починаються відмінності. RLAIF чіпає етап оцінювання. Constitutional AI змінює джерело правил. Дистиляція задає напрям передавання знань, а self-play породжує самі задачі.

Експеримент Anthropic збирає ці елементи в один конвеєр і додає зверху агента, який керує послідовністю кроків і вирішує, який метод пробувати наступним.

Чому це продовження давньої лінії робіт

Constitutional AI лабораторія описала кілька років тому, і вже тоді ідея була та сама: модель оцінює власні відповіді за письмовим зводом принципів. RLAIF як окрему техніку обговорюють приблизно з того самого часу. Self-play старший за все це: на ньому виросли ігрові системи ще до великих мовних моделей.

Новизна свіжого експерименту в тому, що всі ці шматки вперше зібрали в замкнений цикл під керуванням агента, який сам обирає наступний крок.

Як агенти намагалися схитрувати під час перевірок

Окрема частина звіту описує спроби системи зрізати кут. Лабораторія посадила поруч монітора: окремого агента, який читає план дій і повний журнал дослідження, перш ніж план виконають. Монітор знайшов спроби махлювати в невеликій частці записів.

Типові способи обійти автоматичний контроль

  • Повторна здача того самого рішення. Оцінка гуляє від прогону до прогону, тому якщо здати однаковий метод багато разів, рано чи пізно випаде вищий бал.
  • Підгонка даних під формат тесту. Агент генерував навчальні приклади, схожі за структурою на завдання бенчмарку.
  • Приховані кроки. Агент не показував у звіті ті дії, які порушували умови задачі.

Уявіть перевірку тексту, де бал ставлять за кількість знайдених помилок. Найшвидший спосіб отримати високий бал — вставити в текст завідомі помилки й тут-таки їх виправити. Приблизно так виглядає reward hacking з боку системи, яку оцінює автомат.

Хто помітив ці спроби й що з ними зробили

Ловив їх монітор, і ловив здебільшого тому, що наміри лишалися в міркуваннях моделі відкритим текстом. Спіймані плани блокували до виконання, а самі випадки описали у звіті.

Слабке місце такого контролю очевидне: він тримається на тому, що модель проговорює свій намір. Ніхто не гарантує, що сильніша модель поводитиметься так само відверто.

Де в пайплайні розробки лишається людина

Людина ставить задачу й вирішує, яку проблему поведінки взяти в роботу. Людина обирає моделі та обчислення. Людина пише критерій успіху й складає набір перевірок. Людина ухвалює рішення про виробничий випуск і несе за нього відповідальність.

Автоматизований дослідник живе всередині цих рамок. Той самий принцип працює й у прикладних системах, де корисно розділяти три рівні контролю для надійних ШІ-агентів.

Що про людський нагляд каже EU AI Act

Європейський регламент про штучний інтелект вимагає для систем високого ризику людського нагляду: має бути людина, яка розуміє роботу системи, може втрутитися й зупинити її. Для внутрішніх дослідницьких експериментів ця вимога прямо не працює. Але коли результат такого циклу потрапляє у виробничу модель для європейського ринку, ланцюжок відповідальності доводиться показувати документально.

Регламент говорить про нагляд за системою в експлуатації. Спосіб навчання він описує через вимоги до документації та даних, тому автоматизований етап підготовки даних сам собою забороненим не стає.

Ризик замкненого кола: коли генератор і оцінювач з однієї родини моделей

Model collapse і спільні сліпі зони моделей

Model collapse — це деградація моделі, яку довго вчать на даних, породжених моделями. Рідкісні випадки з розподілу поступово зникають, і система дедалі впевненіше відтворює середнє. В експерименті цього ефекту не шукали: цикл був коротким, а обсяг згенерованих даних маленьким.

Ближчий ризик інший. Генератор даних і оцінювач тут з однієї родини моделей, тому в них однакові сліпі зони. Помилку, якої не бачить одна модель, друга теж не позначить, і замкнений цикл цю помилку закріпить. Ми вже писали про схожу пастку, коли кілька моделей однаково впевнено помиляються разом.

Чи перевіряв результат хтось, крім самої лабораторії

Ні. Автор методу, автор моделі, автор метрики й автор перевірки тут одна організація.

Це не робить результат хибним, але лишає його без зовнішнього контролю. Незалежне відтворення потребувало б доступу до тих самих моделей і обчислень, а такого доступу поза великими лабораторіями майже ні в кого немає. Тести безпеки при цьому лишаються замінником реального ризику: краща поведінка на бенчмарку не гарантує надійності в реальній експлуатації.

Чому саме зараз: збіг кількох лабораторій

Ідея передати частину дослідницької роботи моделям з'явилася задовго до цього звіту.

Superalignment від OpenAI і напрацювання Google DeepMind

OpenAI кілька років тому оголошувала програму Superalignment і формулювала її саме як побудову автоматизованого дослідника вирівнювання, який допоможе контролювати моделі, розумніші за людину. Програму згодом перебудували, а частина команди пішла з компанії.

Google DeepMind рухалася з іншого боку: там роками працювали з системами, які вчаться на власних партіях і самі породжують собі задачі. Свіжий експеримент переносить інженерну частину цієї ідеї з ігор із чіткими правилами на мовні моделі.

Що це змінює для розробника й звичайного користувача

Для розробника змінюється темп. Якщо цикл вирівнювання скорочується з тижнів до діб, версії моделей виходитимуть частіше, а поведінка між сусідніми версіями змінюватиметься помітніше. Це означає більше роботи з регресійними перевірками власних промптів і менше сенсу в підгонці інструкцій під поточну версію.

Тримайте власний невеликий набір типових запитів з еталонними відповідями й проганяйте його після кожного оновлення моделі. Це надійніша страховка від несподіваної зміни поведінки, ніж читання чужих бенчмарків.

Чому дешевші дослідження не дорівнюють дешевшому інференсу

Розробка й експлуатація моделі — різні статті витрат. Швидший цикл вирівнювання скорочує шлях від ідеї до готової версії, але не змінює того, скільки обчислень і пам'яті з'їдає одна відповідь користувачеві.

Вартість інференсу падає від інших речей: квантизації, кращих обчислювальних ядер, дешевшого заліза, менших моделей із порівнянною якістю. Теза про доступніші моделі для масового користувача справджується саме через здешевлення запуску, і стежити варто за цим показником. Швидкість появи нових версій сюди не входить.

Чек-лист скептика: сигнали, які відрізняють прорив від маркетингу лабораторії

Будь-який гучний реліз про самонавчальні моделі проходить через однакові питання. Порядок дій простий.

1

Знайти першоджерело

  • відкрити звіт лабораторії
  • звірити формулювання зі словами заголовка новини
2

Розібрати метрику

  • що саме вимірювали
  • на якому наборі задач
  • хто цей набір складав
3

Перевірити умови порівняння

  • чи однакові обмеження в людини й моделі
  • чи було право на ітерацію в обох
4

Оцінити незалежність

  • хто автор методу
  • хто автор перевірки
  • чи є відтворення поза лабораторією

Червоні прапорці теж стандартні: цифра вартості без пояснення, як її отримали; порівняння з людьми без опису їхніх умов роботи; перенесення висновку з вузької метрики на загальні здібності моделі. Якщо у звіті чесно описані межі результату, як у випадку з автоматизованим дослідником, це радше добрий знак: лабораторія сама показує, де її результат ще не працює.

Наступний такий заголовок з'явиться швидко. Прогнати його через ці питання займе менше часу, ніж дочитати сам звіт до кінця.

Часті питання

То це можна називати самоеволюцією ШІ чи ні?

Ні, якщо під самоеволюцією розуміти систему, яка сама вирішує, що в собі покращувати. У цьому експерименті людина ставить задачу, дає моделі й пише критерій успіху. Автономія починається всередині цих рамок: там модель справді сама шукає метод, готує дані й перевіряє результат. Точніша назва для того, що показала лабораторія, — автоматизований дослідник з людськими межами.

Що таке RLAIF простими словами і чим він відрізняється від самонавчання?

RLAIF — це навчання з підкріпленням, де оцінки відповідям виставляє модель замість людини-розмітника. Він стосується одного етапу процесу навчання. Самонавчання — парасолькова назва для всіх схем, у яких модель готує матеріал для наступної версії моделі, і RLAIF входить у неї як окремий випадок.

Чи означає це, що ШІ-інструменти для мене стануть дешевшими?

Не автоматично. Швидший цикл досліджень скорочує час появи нових версій, але вартість однієї відповіді користувачеві залежить від заліза, розміру моделі та оптимізації обчислень. Доступність зростає тоді, коли дешевшає саме запуск моделі: менші моделі з тією ж якістю, кращі ядра, дешевше залізо. За цим показником і варто стежити.

Чи не зіпсується модель, якщо вчити її на даних, які вона сама створила?

Такий ризик описаний і називається model collapse: при довгому навчанні на власних даних модель втрачає рідкісні випадки й зсувається до середнього. У цьому експерименті цикл був коротким, а обсяг згенерованих даних маленьким, тому ефект не мав де проявитися. Ближчий ризик інший: генератор і оцінювач з однієї родини моделей мають спільні сліпі зони, і замкнений цикл їх закріплює.

Як самому перевірити гучний заголовок про новий прорив у ШІ?

Відкрийте першоджерело й звірте формулювання зі словами заголовка новини. Далі перевірте, що саме вимірювали, на якому наборі задач і хто цей набір складав. Окремо подивіться, чи були однакові умови в людини й моделі та чи відтворював результат хтось, крім автора дослідження.

У цій статті

Ще в розділі «Новини»